Новий старший тренер юнацької команди “Металіста 1925” Сергій Карпенко розповів про старт підготовки команди, прихильником якого футболу він є та які завдання стоять перед юнацькою командою:
– Команда уже другий тиждень тренується, як проходить підготовка, чим займалися у цей стартовий період?
– У стартовий період більше займаємося переглядом потенційних новачків. Оці два тижня взялися за перегляд, дивимося-дивимося. Повноцінних зборів у нас ще немає. Ми їх поділили на два етапи. Перший етап – тиждень пропрацювали, зіграли двосторонню гру, подивилися новачків, познайомилися з процесом, знайомимося до сих пір з хлопцями. Бо тиждень-два, все рівно, за цей час не знаєш кожного, психологію хлопців. Період знайомства, продовжуємо дивитися новачків. Такого плану зараз робота. Більше знайомства, більше пізнаємо одне одного. Вони мене пізнають, а я їх.
– Які ваші подальші плани на підготовку, як проходитиме, на що будете робити акцент?
– Уже більше буде уваги тактичним діям, техніка та тактика. Фізичного плану роботу ми зараз не беремо. На перегляді продовжує бути багато потенційних новачків, і є ще багато хлопців, які хочуть до нас приїхати. Ми всіх переглядаємо, дивимося. У нас запланована завтра гра з командою “Полісся” (Ставки), потім у нас 13-го гра з “Чайкою” з Другої ліги з якою вже грала основна команда. Далі заплановано на 19-те ще одна команда аматорська, але за якістю гідна професійного статусу. І шукаємо ще спаринг, ймовірно, поїдемо з юнацькою командою житомирського “Полісся” грати.
– Можете кілька слів розказати про себе, як про тренера, прихильником якого стилю футболу ви є?
– Більше люблю технічний футбол. Хоча сам грав центральним захисником, ще в ті часи, коли ми грали по гравцю, бігали за ними. То я вже знаю, що це таке, що це не потрібно було. Зараз потрібно грати у футбол, зараз футбол тотальний, на кожній позиції повинен футболіст могти зіграти. Особливо молодь наша зараз, хочу бачити, щоб кожен гравець мав розуміння, що він може зіграти на будь-якій позиції. Технічний футбол люблю. Плюс прийшов сюди, в юнацькому команду, тут не ставиться завдання понад усе посісти перше місце, здобути результат. Хочеться бачити саму гру. Щоб була картинка гри, щоб футболісти процвітали, щоб вони росли, щоб вони потрапляли до першої команди. Щоб у них була зацікавленість. Оце така моя філософія, яку я хочу тут бачити. Немає якихось турнірних задач, вийти кудись, тому потрібно давати шанс молоді. У мене є якийся свій досвід у футболі, хочеться його хлопцям передати та дати можливість, щоб вони грали у футбол. І ще важлива складова моєї філософії – це гарний колектив. Де б я не працював, головне – колектив, щоб хлопці були дружні – це найголовніше.
– Ви у минулому сезоні працювали з дорослою командою, вас визнали найкращим тренером Другої ліги. Якісь відмінності в роботі з юнаками встигли помітити?
– Ну, так, уже не дозволиш після перемоги випити їм пива (сміється, – прим. авт.), жартую. Зрозуміло, що там люди вже більш дорослим мисленням. Воно так і є, етапами виглядає, хто хоче грати далі й далі, у того має бути мислення на вищому рівні. Технічна база повинна бути. Тут молоді хлопці, у яких є потенціал, просто їм потрібно допомогти розвинути це все. Ось для чого я сюди прийшов, у мене є бажання таке – допомогти їм. Я знаю, як працювати з ними, бо я раніше працював у дитячій школі, грали в ДЮФЛ. Приємна була робота. Якісь погляди свої давати. Бо у дорослому футболі, там важче трошки щось розвивати, тому що там завжди потрібен якийся результат. На тебе щось, десь тисне, вимагає президент, керівництво. У дорослому футболі завжди потрібен результат, без результату тренера немає. Там ти не зможеш зробити те, що ти хочеш. Наприклад, у тебе є якесь бачення футбольне і ти хочеш його розвивати. Використовувати схеми, стратегії. А тут можна це виконати з футболістами, щось поставити. Навіть хай це нам виливатися помилками, але воно потім піде. А у дорослому футболі ніхто тобі такого шансу не дасть.
– Ви уже казали, що більшою мірою дивилися на потенційних новачків, але і кістяк з минулого року лишився. Уже познайомилися з хлопцями, що можете сказати про виконавців?
– Я не хочу нікого виділяти. Є хороші хлопці, чоловік 4-5 дуже хороші. Але з кожним днем вони все більше розкриваються. Бо коли я прийшов, вони, можливо, трошки побоювалися, бо зміна тренера, не комфортно вони себе почували, мандраж був, думки про те що буде і як. То з кожним днем у них все краще й краще. Я бачу інші їх сторони. Бо коли тільки прийшов, мені здавалося, що щось не те, дуже тяжко. Зараз уже вважаю, що так було, бо я прийшов із дорослого футболу. І в мене очікування було, як від дорослого футболу, думав: “Боже, як вони так”. Але потім переосмислив, бо ж це ще юнаки. 10-й клас хлопці, є 9-й клас. 2008-й рік є, 2007-й, 2006-й ще діти. Але є хлопці з якими можна працювати, які можуть стати хорошими футболістами.
– Окрім тих гравців, які зараз є у вас в розпорядженні, зараз у розташуванні першої команди перебувають кілька футболістів, які за віком ще також можуть грати за юнацьку команду і по ходу сезону, можливо, будуть приходити на допомогу команді. Ви, будуючи плани, тримаєте їх собі в пам’яті?
– Я більше розраховую на цих, що в мене є. Але розумію, що юнаками, які вже з першою командою може бути потрібна практика, від цього ніде не подінешся. Якщо їх будуть давати нам, то вони будуть грати. Я сам був футболістом, маю бачення, бо бувало, що приходили футболісти, яких пускали нижче, вони приходили з першої команди і вони, знаєте, не на повну силу викладалися, мовляв, це не наш рівень. У мене такого не буде. Будуть розмови, якщо ви даєте, а вони не виконують якісь мої вимоги… Прийти й відзначитися – так не буде. Розмовлятимемо з тренерами першої команди, ну не хочуть грати, їм не цікаво. Навіщо просто приходити і не давати розвиватися іншому хлопцеві, який сидить на лаві. Але я не думаю, що таке буде. Думаю, ті хлопці, які будуть приходити до юнацької команди, будуть віддаватися. Бо такі випадки бували частіше, коли старшим гравцям дозволяли грати у молодіжній чи юнацькій команді. Зараз такого вже немає.
– Уже частково відповіли на наступне запитання, але уточнимо: вважається, що робота з командою юнаків це підготовка їх до дорослої команди. Але, можливо, ви самі якісь цілі завдання ставите перед собою та командою?
– Амбіції – хочу результат такий, щоб дати футболістів для першої команди. Якщо я за пів року, за рік зможу зростити одного-двох гравців, які зможуть зачепитися, перейти в першу команду, то, я думаю, що це буде чудово. Амбіції щодо результату у турнірній таблиці у нас немає. Не буде такого, щоб я від амбіцій бігав, кричав, зараз ми тут до Ліги Чемпіонів вийдемо. Тоді для такого були б потрібні інші футболісти. Не вийде такого 2007-м, 2008-м роком, які будемо набирати. Ми знаємо, як “Рух” працює, які в них там хлопці, чим вони займаються. У них свої амбіції, це від клубу залежить. Мої амбіції. Якщо поставлять якусь задачу, наприклад третє місце. Тоді в мене будуть амбіції, тоді я вже трошки іншим поглядом буду дивитися на процеси. Праця піде інакша, не той розвиток буде. Тому повторюсь: мої амбіції – дати футболістів до основи. Моя задача – виховати хорошого футболіста для першої команди й загалом для дорослого футболу. Для нашого українського футболу. Саме про такі завдання йшла у нас розмова з керівництвом “Металіста 1925”, щоб росла молодь, щоб вони ставали конкурентноздатними для першої команди.
Джерело www.metalist1925.com