Генеральний директор ФК “Металіст 1925” Ярослав Вдовенко після завершення першої частини дебютного для команди сезону в Прем’єр-лізі та напередодні новорічно-різдвяних свят оцінив виступи команди та поділився очікуваннями від неї у майбутньому.

– Ярослав Вікторович, “Металіст 1925” дебютував у Прем’єр-лізі, дебютував у елітному дивізіоні українського футболу. Як, на вашу думку, команда освоїлася в ньому?

– Команда розпочала доволі вдало. Не знітилися, грали у свій футбол. І як показала практика – футбол який у Першій лізі ставив Валерій Кривенцов, він вже тоді ставив гру з прицілом на Прем’єр-лігу. Так ми і розпочали. Але далі низка травм зламала всі плани тренерського штабу, зламала всі плани футболістів. Хлопці самі стали хвилюватися нервувати. Навіть остання хвороба Юрія Батюшина – думаю, що це відбулося на нервовому підґрунті. Бо хлопці хвилюються за результат, хлопці хотіли тільки перемагати. Для цього у них у були можливості, вони грали у футбол переможця. Але життя вносить свої корективи.

– В осінній частині сезону “Металіст 1925” зіграв 18 матчів. Які завдання ставило керівництво клубу на ці поєдинки, так як це завдання виконано?

– Ми ставили завдання опинитися не нижче десятого місця. З чим, в принципі, команда і впоралася. Тобто зауважень щодо завдання – у нас немає. Щодо результатів – ви самі все бачили, всі матчі дивилися. Як можна було більших результатів досягти. І забивати більше, і пропускати менше, але – це футбол.

– Якщо подивитися на результати команди, була синусоїда. Були дві серії хороших результатів, та дві серії поганих результатів. Ви можете це пояснити?

– Звісно. Це можна подивитися по складу на матчі, які були і стане все зрозуміло. Чому так? Бо ті люди, які награвалися і мали грати, вони отримували травми, вибували з ладу. Відтак, приходив найближчий резерв. Десь резерв впорався, десь не впорався. Ось через це і не було результату. Тобто, вони намагалися впоратися із завданням на гру, яке ставив Валерій Сергійович. А результат – маємо, що маємо.



– Ви кілька разів уже згадували про травми. Наскільки цей фактор став ключовим для команди у осінній частині сезону?

– Це один з найважливіших факторів. Бо коли семеро людей одночасно вибувають на значний період часу… І одна справа, коли це якісь незначні пошкодження, якісь напівпобутові, якщо можна так сказати, травми. А коли травми отримані у грі, від грубих дій суперника, чи навіть від поганих полів. Була товариська гра з “Ворсклою”, було занадто м’яке поле, через це Дмитренко отримав страшну травму. Або згадати травму Дерека у минулому сезоні. Те ж саме. Поле засипане піском, нога поїхала і гравець вибув надовго. Тож, тут дуже багато факторів і вони зіграли вирішальну роль щодо досягнення результату. У плані гри, в плані видовищності, я думаю, що ми нікого не підвели. Люди із задоволенням ходять на футбол, дивляться наші матчі.

– Як ви оцінюєте роботу тренерського штабу, зокрема Валерія Кривенцова. І як себе проявили футболісти, чи є претензії до когось з них?

– Зауважень до тренерського штабу немає. Окрім Валерія Кривенцова у нас ще є Євген Котов, Олександр Коваль, Сергій Вольваков. Кожен з тренерів займається своєю лінією. І навіть якщо подивитися гру за лініями, то ви помітите, що в кожній (воротарській, захисті, півзахисті, атаці), там помітно руку, яку прикладає тренерський штаб. І всім цим керує Валерій Сергійович. Те, в яку гру ми граємо, який футбол показуємо – нічого не змінюється навіть за тих обставин, коли дуже багато травмованих. А резервісти виходять і намагаються грати в той футбол, який ставить головний тренер за допомогою своїх асистентів. Мені подобається, як працює наш штаб

Щодо футболістів. Особливих претензій немає ні до кого. Є точечні помилки. Фатальні, щоб сказати – це через нього, такого я не можу згадати. Загалом картина щодо футболістів, мені здається, вони виходять та стараються. Можливо, десь чогось не вистачає. Але тут навіть справа не в майстерності, а в якихось психологічних моментах, котрі виникають у будь-яких людей в процесі роботи. Хтось втомився, для когось справа стала рутиною. Настає момент, коли людина не може перебудуватися, віддаватися на всі сто відсотків. Тоді виходять ось ці помилки, на які потрібно звертати увагу. Але вважати їх фатальними та когось звинувачувати у цьому, я вважаю, що ми не маємо права.

– Як “Металіст 1925” буде виглядати навесні, які завдання вирішуватиме команда?

– Нам якраз був потрібен невеличкий перепочинок. Нам потрібно відпочити від великого футболу. Бо Перша ліга та Прем’єр-ліга – це два різних футболи. Зовсім інші швидкості, зовсім інше ставлення до процесу. Я думаю, що ми просто трошечки втомилися, нам потрібно трошечки перепочити. Ми зараз у відпустці, зберемося спокійно, вбіжимося, якщо так можна сказати, в процес. Поїдемо на збори і вже там будемо готуватися. Програма у головного тренера готова. Я так розумію, що вона дуже схожа з тою програмою підготовки, яка була у минулому році. Після того міжсезоння, я вважаю, що друге коло ми провели набагато краще, ніж перше, у минулому році. Я думаю, що цьогоріч у нас нічого не зміниться у плані підготовки. Все буде точно так і команда буде бігти, команда буде грати в футбол, команда покаже хорошу гру.

– Плани підготовки пропрацьовані? Скільки команда перебуватиме в Туреччині?

– З 24-го січня по 20-те лютого будемо готуватися в Туреччині. Там заплановано чи то вісім чи то десять спарингів, це ще уточнюється. Буде по дві гри на день. Тобто грати будуть абсолютно всі. І найближчий резерв, і гравці на перегляді, і основний склад, і представники нашою юнацької команди, які вже на підході. Тож, гратимуть всі, матчів буде дуже багато.



– Коли команда збереться, кого не дорахуєтеся, на кого вже не розраховуєте?

– Я поки не можу відповісти вам на це запитання. Ми вирішили, що не будемо підіймати цю тему до Нового року. А вже після – повернемося до цього запитання. Ми так домовилися між собою в керівництві клубу.

– Щодо трансферів, хто прийде, чи є вже якась конкретика?

– Ми, як хороший купець, весь товар на стіл одразу не викладаємо. А Харків – це купецьке місто. Ми не поспішаємо. Ні з трансферами, з оголошеннями гучними. Все побачимо, все покажемо. Хочемо, щоб було яскраво, красиво і несподівано. Елемент несподіванки додати в роботу свою. Ми розраховуємо підписати п’ять-шість гравців на наші проблемні позиції. Це напад та захист.

– Ви згадували про молодь, наскільки розраховуєте на юнацьку команду, бо вони успішно виступають у своєму турнірі? Хто з них поїде на збори?

– Поїде чотири-п’ять гравців. Прізвища називати не буду, щоб вони не розслаблялися хлопці. Але плани є. До п’яти гравців юнацької команди мають поїхати на збори з першою командою.

– А як загалом оцінюєте виступи юнацької команди?

– Щодо юнацької команди. Це команда, яка створювалась не один рік. Я знаю, що це хлопці зіграні, вони багато років провели разом, дуже дружний колектив. Один за одного вони стоять горою. Точечні придбання, які були зроблені перед цим сезоном, протягом сезону, вони тільки підсили гру цієї команди. Юнацький футбол він зовсім інший. Там стільки емоцій, там настільки викладаються хлопці і роблять це щиро, і так це виглядає, що навіть іноді футбол відходить на друге місце, у великому розумінні цього. А виходять битися, виходять перемагати – і перемагають, самі отримують емоції, самі радіють і все це передається глядачам. Я був майже на всіх матчах, і домашніх, і виїзних, юнаків. І я вам скажу, що в Харкові на їх матчі приходить дуже багато людей. У інших містах на багато менше приходять дивитися на матчі юнацьких команд. Але той рівень футболу, коли дозволяють поля, бо було кілька моментів, адже ще не так багато в країні хороших полів. Хоча, на 30-річчі УАФ президент анонсував будівництво бази для підготовки збірних. Думаю, що це потягне за собою те, що будуватимуть поля в Україні для розвитку дитячого футболу. Це дуже потрібно, дуже важливо. Бо за таких умов це футбол іншого рівня, іншої якості. На нього приходять глядачі, приїзжають скаути, покупці. Хлопці демонструють відмінний футбол, і тоді в них більше перспектив у майбутньому заграти на високому рівні.



– Наскільки важлива персона тренера – Романа Мельника в цих успішних результатах юнацької команди?

– Так це його команда. Він їй ставить гру. Тож, тут його рука відчувається. Вони також грають у свій футбол. У них є своя картинка, як вони розпочинають розіграш м’яча, як котиться атака далі, як вони її завершують, як грають, як вони одне одного відчувають. Це все приходить з часом. А тренер ставить гру та показує хлопцям, що потрібно робити.

– Коли пішла серія невдалих результатів, багато вболівальників команди стали висловлювати такі думки, на фоні успішних результатів юнаків, що треба їх ледь не всім складом відправити грати у дорослій Прем’єр-лізі?

– Я вже сказав про це, повторюсь: U-19 – це все ще дитячий футбол. Там більше емоцій, бажання, хлопці викладаються, але ж вони грають проти своїх однолітків. А футбол Прем’єр-ліги – він зовсім інший. Навіть якщо взяти кілька наших матчів виграних, програних. Навіть тут, на мою думку, вирішувалося завдяки тому скільки у складі є досвідчених гравців. Якщо ми грали проти молоді, і вони мали моменти, могли забивати, але не виходило і ми дотискали. Так точно було в матчах, де ми програвали, що наша молодь, хто у нас в складі виходив, вони не змогли впоратися з досвідом, майстерністю, які були у наших суперників. Тож, відповісти нашим шановним вболівальника, що цих розігнати – цих взяти… Можливо, у якійся грі вони і зіграють добре. Але в основному, думаю, це буде не дуже успішно. Перехід має відбуватися поступово. Швидко ніхто не заграв.

– Наскільки важливою складовою команди є дитячо-юнацька футбольна школа. Наскільки ретельно стежите за її розвитком?

– У першу чергу я багато спілкуюся з її керівником – Романом Петровичем Мельником, а також знаю багатьох тренерів академії. Також приїзжаю на матчі, дивлюся і мені тренери кажуть: ось – зверніть увагу. Все на олівці у тренерів школи, у головного тренера школи, у асистентів головного тренера клубу та безпосередньо у Валерія Кривенцова. Всі одне за одним слідкують, всі в тісному контакті. У нас ліва рука завжди знає, що робить права.

– Наближаються новорічно-різдвяні свята, що ви могли б побажати “Металісту 1925”

– Найголовніше – це позбутися травм. Поправити своє здоров’я. У хлопців є трохи часу, щоб вони після нового року, який добре зустрінуть з родинами, друзями, відпочили та забули про ті проблеми, які в них були в цьому році. Бо наступний рік він також буде для нас знаковим. Сподіваюсь, що всі наші плани будуть втілені у життя. Для цього нам потрібно, щоб ми були єдиним колективом. За той час, що я тут знаходжуся на посаді генерального директора, мені здається, що за рахунок того, що ми живемо однією ідеєю, однією командою ми і досягаємо результату. І для того, щоб досягти цього у наступному році, мені потрібно, щоб всі були здоровими, повні сил та бажання продовжувати те, що ми розпочали всі разом півтора роки тому. Вітаю всіх з прийдешнім Новим роком. Дякую всім, я дуже задоволений тим, як ми живемо та що ми робимо.

Джерело www.metalist1925.com