Про кадрові зміни в клубі та трансферну роботу в командах, оцінку першої частини сезону та плани на зимову підготовку, розвиток інфраструктури, клубної академії та готовність повернутися до Харкова – розповів клубній пресслужбі віцепрезидент “Металіста 1925” Юрій Коротун:
– Як керівництво клубу оцінює виступ “Металіста 1925” у першій частині сезону?
– Підсумовуючи першу частину сезону для “Металіста 1925”, хочу відзначити прихід Патріка ван Леувена. В команді з’явився новий підхід, зріс рівень відповідальності та ставлення до своїх обов’язків. Я думаю, ви всі помітили, що за три місяці нам вдалося досягти непоганих результатів та заробити достатньо очок у турнірній таблиці для продовження успішної боротьби за вихід в УПЛ. Так, у нас ще багато роботи — як тактичної, так і трансферної, але перші результати вже є.
Після того як “Металіст 1925” остаточно вилетів у Першу лігу, президент клубу Володимир Носов зазначив, що цей етап не слід розглядати як паузу; навпаки, його потрібно використати, щоб стати сильнішими, перебудуватися і повернутися вже тим клубом, який буде гідним Прем’єр-ліги за всіма показниками — спортивними, інфраструктурними, комерційними, ментальними. Ми маємо пройти цей шлях, щоб очиститися, довести самим собі, що наша команда варта високих цілей. Це має зробити кожен з нас: від офіс-менеджера до футболіста, від водія автобуса до генерального директора клубу. В нас дуже амбітні плани, які ми хочемо реалізувати до літа. І дуже вірю, що в наступному сезоні в УПЛ ви побачите вже зовсім оновлений клуб.
– У клубі вже зараз доволі багато кадрових змін. Розкажіть, будь ласка, про них?
– По-перше, я хотів би подякувати попередньому керівництву за їхню роботу та роки відданості клубу. По-друге, представляю вам нову керівну команду, з якою “Металіст 1925” буде рухатися вперед. Генеральним директором призначений Антон Іванов, який має багатий футбольний досвід і перебуває в клубі з першого дня його заснування в 2016 році. Спортивним директором став Микола Шамардін, який багато років працював у штабах Ігоря Йовічевіча, Мирона Маркевича та Хуанде Рамоса. Спортивним менеджментом і надалі опікуватиметься Максим Караченцев, який добре зарекомендував себе, працюючи в донецькому “Шахтарі” та вже в нашому харківському клубі. Всім цим фахівцям є повний кредит довіри від мене та інвесторів клубу.
– Чому саме Іванов та Шамардін обрані на посади директорів?
– Антон Іванов в “Металісті 1925” з першого дня заснування клубу. Для нас важливо, що він глибоко занурений в операційні та фінансові процеси, знає, чим живе “Металіст 1925”. Інвестори також розділяють його бачення щодо того, як має розвиватися клуб.
Микола Шамардін приєднався до нашої команди цього літа, але його досвід заслуговує окремої уваги. Він родом із Дніпра, і його кар’єра в футболі розпочалася ще в аналітичному штабі цього клубу. Пізніше Микола працював у тренерських штабах Маркевича та Йовічевича, а разом із останнім перейшов до «Шахтаря». Згодом він продовжив кар’єру за кордоном, працюючи в Еміратах.
Його професійний шлях розпочався з посади аналітика, але з часом він став спеціалістом із глибокого аналізу як своїх гравців, так і потенційних кандидатів для команди. У Миколи велика база контактів і практичний досвід, який він застосовує зараз у “Металісті 1925”. Тому його обрали на посаду спортивного директора клубу. Для допомоги Шамардіну на місце шеф-скаута призначено Андрія Полуніна, відомого фахівця. Полунін, у минулому гравець “Дніпра”, має значний досвід роботи на керівних посадах у футбольних клубах і здатний підсилити нашу команду.
Також варто відзначити Максима Караченцева, який виконує важливу роль у структуризації і організації життя команди. Зараз ми хочемо, щоб він також більше уваги приділив цим же процесам у другій та жіночій командах.
– Уболівальники хвилюються, що клуб може стати залежним від футболістів, які представляють інтереси однієї агентської компанії. Як клуб планує запобігати такій ситуації?
– Це важливе питання. У нашому футболі така ситуація є радше правилом, ніж винятком — майже в кожному клубі існує певна залежність від агентів. Проте ми не хочемо, щоб одна людина чи компанія мала ключовий вплив на відбір гравців або формування складу. Інвестори вирішили, що потрібні досконалі зміни в цьому напрямку роботи. Скажімо так, простіше збудувати новий будинок з нуля, ніж перебудовувати старий. Зараз ми формуємо молоду і незалежну команду, яка не має власних інтересів. Якщо є побоювання щодо того, що клуб стане залежним від агентів, то хочу зазначити: для нас не важливо, з яким агентом працює футболіст, якщо він підходить за своїми якостями. Ми розуміємо, що разом із сильними футболістами агенти іноді намагаються просунути менш якісних гравців. Але у нас є достатньо ресурсів і досвіду, щоб такий додаток не брати.
Наразі клуб має чіткі плани на 3–4 позиції, які ми хочемо посилити. На ці позиції ми шукаємо футболістів у співпраці з тренерським штабом і керівництвом. Це не означає, що ми обмежуємося лише футболістами одного агента. Наша команда дивиться на ситуацію зважено, без упереджень.
Ми також розглядаємо гравців із міжнародного ринку, молодих та перспективних футболістів. Зараз наша трансферна політика базується на свіжому, незаангажованому підході, щоб дивитися на кожного футболіста об’єктивно і вибирати найкращих для клубу.
– У клубі багато керівних посад, як розподіляються зони відповідальності між ними?
– Дивіться, президент і голова наглядової ради на найвищому рівні затверджують напрям розвитку, забезпечують інвестиціями та фінансуванням, дають нам бачення та імпульс. Що стосується віцепрезидента, то його роль якраз — бути цим містком між інвесторами та клубом, донести цей імпульс та забезпечити реалізацію намічених ідей. Вони через свої навантаження не можуть дозволити собі заглиблюватися в операційну діяльність. Тому тут моя роль — транслювати бачення інвесторів і відповідати за розвиток клубу. Тобто, вони задають напрям стратегії, а я займаюся її імплементацією і реалізацією на місці. Антон Іванов відповідатиме за операційну діяльність і управління внутрішніми процесами в клубі: юридичні, фінансові питання, маркетинг, комерцію, офіс, тощо.
Щодо спортивного напрямку, тут все трохи простіше. Це перша і друга команди, жіноча команда, а також комунікація з академією. Академія перебуває між двома “островами”, оскільки з нею взаємодіють як головний тренер, так і спортивний директор. Наприклад, Роман Мельник разом із Патріком ван Леувеном реалізують свої спільні ідеї. А спортивний директор разом зі скаутським відділом допомагає знайти кандидатів, які можуть підсилити команду та тренерський штаб.
– А яка ситуація щодо кадрових змін серед футболістів клубу?
– Щодо трансферної політики, у нас є плани щодо змін у команді, які стосуватимуться як вхідних, так і вихідних трансферів. Ми хочемо підсилити певні позиції, водночас у нас є гравці, які через зміну тренерських штабів наразі не підходять для наших задач. З кожним гравцем, на якого не розраховує тренерський штаб, ми спілкуємося індивідуально та разом із їхніми представниками шукаємо варіанти для продовження кар’єри. Ми відкриті до пропозицій щодо Олексія Сидорова, Раймонда Овусу, Ігоря Когута, Євгенія Пасіча, Дениса Гармаша, Вадима Червака, Андрія Чирука, Ігоря Курила та Максима Жичикова. Щодо деяких з цих гравців уже є предметні розмови. Що стосується вхідних трансферів, то ми шукаємо ще одного правого захисника для конкуренції Капінусу, нападник – це позиція, яка “горить”. Також ведемо пошук на позицію лівого, лівого-центрального захисника.
– Яка робота щодо інфраструктури зараз ведеться, зважаючи, що команда живе не вдома?
– Оскільки наша основна задача зараз — повернення в УПЛ, звісно, більше уваги приділяється команді, трансферам та результатам. Проте паралельно ведеться велика капітальна робота менеджерського складу. Завдяки вкладу наших інвесторів ми вже відкрили великий просторий офіс для співробітників, будуємо два поля у Щасливому, обладнали нову зону відновлення та медичної реабілітації, а також ресторан для першої команди. Окрім цього, ми перевезли до Києва з Харкова академічні вікові групи нашої академії, які зараз базуються в коледжі імені Піддубного у повністю відремонтованих кімнатах та приміщеннях.
– Після завершення першої частини сезону Патрік ван Леувен говорив, що ще не знає, де будуть відбуватися збори. Чи є зараз конкретика щодо зимової підготовки?
– На 99% ми залишимося в Україні. Перший етап підготовки плануємо провести в селищі Щасливе, де команда тренуватиметься до початку лютого. Після цього, за попередніми домовленостями, команда вирушить до Винників, де продовжить підготовку в кращих умовах.
У Щасливому вже є пропозиції від українських команд Першої ліги про контрольні матчі. Є також попередні домовленості провести спаринги і на Львівщині. Ми плануємо грати з командами, які відповідають нашому рівню і допоможуть якісно підготуватися до сезону. Наприклад, якщо б ми грали за кордоном, то це, ймовірно, були б команди вищі за класом, і матчі за своєю суттю не відповідали б за характером тим офіційним матчам, до яких ми будемо готуватися.
Є також ідея створити умовний “міжсезонний турнір” і запросити до участі 3-4 команди. Основна проблема в цей період — виснаженість футболістів через інтенсивні тренування та недостатню кількість ігрової практики. Щоб уникнути фізичного та ментального перенавантаження і зберегти мотивацію гравців, ми хочемо організувати більше матчів з відповідальністю. Це дозволить гравцям виплескувати емоції на полі та підтримувати бойовий дух у колективі. Загалом ми працюємо над тим, щоб забезпечити гравцям ідеальні умови для підготовки до другої частини сезону.
– Чи можете ви зараз сформулювати, якою є стратегія розвитку “Металіста 1925”?
– Зараз я багато часу присвячую саме цим питанням, оскільки, незважаючи на те, що клубу вже вісім років, останні два з половиною роки важко назвати періодом стабільного прогресу. Перші п’ять років, по суті, були перекреслені війною. Клуб знаходився на межі зникнення, а потім, із приходом нових інвесторів, підхід до довгострокової стратегії поки що не змінився.
Наша головна задача зараз — декомпозувати поточну ситуацію і чітко розділити короткострокові та довгострокові цілі. У короткостроковій перспективі — повернення до УПЛ. Це першочергове завдання. У довгостроковій перспективі — розвиток футбольного проєкту саме як харківського: залучення більшої кількості молодих вихованців в академії, розбудова інфраструктури, але вже у Харкові. На жаль, повноцінно реалізувати цю стратегію зараз неможливо через об’єктивні обставини.
Наша основна мета — повернутися до УПЛ. Якщо це вдасться, потрібно буде закріпитися на рівні середини таблиці (близько 7-8-го місця). За можливістю працювати над підсиленням команди в літнє та зимове трансферні вікна, щоб у найближчому майбутньому конкурувати з третьою силою: такими клубами, як “Полісся”, “Кривбас”, “Олександрія”, “Карпати”. У перспективі акцент робитимемо на розвитку академії, інфраструктури та роботи з власними вихованцями. Це стосується скаутингу та розвитку школи, яка виховуватиме талановитих футболістів, як-от Обінайя та Панченко, які вже є у нас. Ми хочемо, щоб таких гравців ставало більше.
Зараз ми також плануємо підсилюватися досвідченими футболістами з інших клубів, адже побудувати конкурентоспроможну команду лише з 18-19-річних гравців наразі неможливо. Водночас у нас є перспективні українські футболісти, такі як Варакута, Салюк, Гаджиєв, Литвиненко. Це молоді хлопці, яким ще грати і розвиватися протягом наступних 10 років.
– “Металіст 1925” – це харківська команда, яка зараз вимушено базується та грає на Київщині. Це і чоловіча, і юнацька, і жіноча команди, і навіть частина академії переїхала. Як за таких умов зберігати зв’язок з рідним містом та вболівальниками?
– Це дуже важко. Ми базуємося на Київщині вимушено: тут знаходяться перша і друга команда, жіноча команда та академія. Така ситуація склалася через безпекові обставини, адже для розвитку дітей та нормального функціонування клубу потрібні стабільні умови без постійних тривог.
Незважаючи на це, залишатися пов’язаними з рідним містом — надзвичайно важливе завдання для нас. Для інвесторів, керівного складу і багатьох наших співробітників, які є харків’янами, Харків залишається в серці. Більшість дітей в академії — також з Харкова і ми намагаємося підтримувати зв’язок із містом навіть за таких обставин.
Проте виклик у тому, що частина футболістів і персоналу клубу не має такої прив’язки до Харкова. Вони або не є харків’янами, або майже не проводили там часу. Тому їм важко повністю зрозуміти важливість цього зв’язку. Це довгий шлях. Ідентифікація повинна бути постійною на всіх рівнях: у нашій роботі, у поведінці футболістів і навіть у спілкуванні з уболівальниками. Як я завжди кажу гравцям, вони мають завдячувати не лише Збройним Силам України, які дозволяють грати у футбол, а й харківським уболівальникам. Адже це їхня команда, і без них вона втратила б свою душу.
На жаль, перебуваючи в Київській області, ми стикаємося з великою конкуренцією з боку інших клубів, які тут базуються. Звісно, повернення до Харкова полегшило б роботу над відновленням зв’язку з містом. Однак поки ми змушені залишатися тут, робимо все можливе, щоб показати нашим уболівальникам, що “Металіст 1925” — це все одно харківський клуб.
У нас є ідеї щодо того, як краще вибудувати цю комунікацію. Проте в теперішніх умовах це складно, і значно простіше було б реалізувати ці плани вже після повернення. Ми не хочемо втрачати наших уболівальників і робимо все, щоб зберегти цей зв’язок.
– У структурі клубу є амбітна жіноча команда. Як керівництво оцінює її виступ у першій частині сезону?
– Жіноча команда – це наша любов. Позитивно оцінюємо ту роботу, яку вони виконують та сподіваємося, що вони будуть посідати найвищі місця на фініші чемпіонату. Зараз вже заплановано, що жіноча команда проводитиме збори в Туреччині. Це своєрідне визнання їхніх досягнень і водночас аванс за їхній прогрес. Ми також активно працюємо над підсиленням команди й вже працюємо над підписанням кількох футболісток.
– Другу команду “Металіста 1925” – “Металіст 1925 Б” створили, щоб не втратити команду Ю-19, яка була сформована з футболістів 16-17 років. Для цього довелося цим хлопцям пройти перевірку Другою лігою. Які були очікування від виступів та чи виправдалися вони?
– Буде, мабуть, не зовсім коректно, якщо я буду висловлюватися про те, які очікування були щодо цієї команди, коли вона створювалася, бо я тоді не працював у клубі. Ситуація тоді склалася так, що потрібно було діяти швидко. Тому великих очікувань, звісно, не було. Є певний позитивний момент — хлопці мають можливість познайомитися з чоловічим футболом, адже Друга ліга — це дуже складний рівень. Очікувати якихось суперрезультатів було б неправильно. Тим більше, коли прийшов Патрік ван Леувен, ми втратили кількох ключових гравців: Обінайя, Панченко та Ткаченко стали постійною частиною основної команди. Це суттєво послабило колектив команди Б.
Зараз ми розглядаємо декількох гравців для підсилення, є й заплановані перегляди. Що стосується дублюючого складу, наразі складно щось конкретно сказати. У нас є декілька ідей, але все залежатиме від того, чи вийдемо ми до УПЛ. Якщо це станеться, юнацька команда буде необхідна. Водночас ми не відмовляємося від ідеї збереження дублюючого складу. Можливо, це буде комбінована команда Ю-19, яка також виконуватиме функцію дублюючого складу для першої команди.
Адже якщо гравець завершує виступи в Ю-19, але ще недостатньо готовий для першої команди, йому потрібен проміжний етап для розвитку. Наприклад, хлопцеві 20 років — він уже не може грати за юнаків, але поки що не проходить до основного складу. У такому випадку дублюючий склад може стати важливим етапом для його адаптації. Але остаточне рішення щодо цього буде прийматися ближче до травня.
Взимку ж друга команда, як і головна, якщо все буде добре також поїде на збір у Винники. Там також буде багато переглядів. Тренери основи також спостерігатимуть за їхнім тренувальним процесом. Якихось кардинальних змін у другій команді ми зараз не плануємо.
– Уболівальники також питали про інші види спорту в структурі клубу, наприклад, є жіноча регбійна команда та співпраця з баскетбольним клубом “Харківські соколи”. Чи не планується розширення спортивних напрямків?
– У нас, зрештою, ще є борці в Харкові. Продовжуємо всім допомагати, але поки що якесь додаткове масштабування не на часі. З цього приводу на що треба більше звертати увагу, так це саме на розширення в регіонах, зокрема у дитячому футболі. Але це також не найближчі пів року чи рік, бо спочатку потрібно вирішити першочергові завдання.
Щодо планів чи взаємодії, то поки що це співпраця на рівні ідей. Ми хотіли ще до Нового року зустрітися з “Харківськими соколами”, сходити на їхні поєдинки, запросити їх на матчі нашої команди. Але через те, що баскетбольні команди грають у “баблах”, дуже важко знайти час для перетину.
Ми давно дружимо. Президент команди “Соколів” часто буває на матчах “Металіста 1925”. Вони дуже нас чекають у Харкові, адже “Соколи” базуються там. Є ідея навесні організувати спільний турнір, і ми хотіли б провести його саме в Харкові. Це, передусім, меморандум про взаємопідтримку, залучення авдиторії одного клубу до іншого.
– Як, все ж таки, зараз живе академія клубу, коли її частина в Харкові, а інша в Києві? Чи є вже позитивні результати від переїзду до Києва?
– Результати очевидні, адже в ДЮФЛ наші команди лідирують у своїх групах. З великим відривом у загальному заліку “Металіст 1925” випереджає конкурентів. Звісно, умови та підхід тут дуже відрізняються від тих, які ми мали в Харкові. У першу чергу, це стосується ментального аспекту. Ми дуже задоволені роботою Романа Петровича Мельника, але в нього також є потреба в посиленні тренерського штабу. Особливо це стосується скаутингу. Щоб конкурувати з академіями центральних та західних регіонів України, необхідно пояснювати і результатами, і умовами, чому гравці мають обирати саме “Металіст 1925”. Тут важливими стають саме тренерський склад, умови і результати існуючих команд.
Конкурувати брендом з більш відомими клубами ми поки не можемо. Але можемо змагатися досягненнями, якістю тренерського штабу і підходом до гравців. У цьому я впевнений, адже Роман Петрович та інші тренери дуже професійні. Нам потрібно лише підтримувати їх з боку менеджменту й діджиталізувати процеси. Ми вже придбали спеціальну систему, яка дозволяє вносити дані про всіх гравців, тренерів і навіть медичний персонал. Вона допоможе відстежувати участь у матчах, тренуваннях, пропущені/зіграні ігри та навіть фізичні показники. Це буде обов’язком тренерів — вчасно вносити дані, щоб головний тренер міг легко отримати всю необхідну інформацію про гравців будь-якої вікової групи. Система вже в процесі впровадження.
Крім того, ми закуповуємо датчики для бутсів. Ця система, додатково до наявних GPS-трекерів, дозволить збирати більше даних про навантаження гравців. Це ще один крок до цифровізації, який допоможе ефективніше аналізувати і вдосконалювати тренувальний процес.
Щодо харківської частини академії, вона перебуває також під опікою Романа Мельника. Там продовжують займатися понад 300 дітей у віці від трьох років, клуб забезпечує їх усім необхідним. Також другі команди двох старших вікових категорій беруть участь в Першій лізі ДЮФЛ та демонструють там хороші результати. Академія в Харкові має близько 20 тренерів та адміністративний персонал, які забезпечують її роботу. Ми сплачуємо оренду полів, спортивних залів та підтримуємо умови настільки, наскільки це зараз можливо.
Перевезти дітей молодшого віку в інші регіони неможливо. Ми можемо це робити лише з гравцями академічного віку, які вже готові до переїзду.
– Зараз в інформаційному просторі ширяться чутки про можливе припинення війни, заморозку конфлікту та інші сценарії. Якщо уявити, що події розвиваються саме так і з’являється дозвіл на гру в Харкові, наскільки швидко команда буде готова повернутися?
– Максимально швидко. Нас тут, по суті, нічого не тримає. Якщо будуть гарантії безпеки, то протягом двох чи трьох місяців ми зможемо вирішити всі організаційні питання: переїзд команд, адміністративного складу, вирішення інших технічних моментів. Ми всі дуже хочемо повернутися до Харкова, але це залежить від реальних умов. Також потрібно буде переконатися, наскільки інфраструктура міста буде готова до прийому матчів, тренувального процесу.
– Попереду Різдво та Новий рік, що можете побажати?
– Тут не хочеться чогось вигадувати. Ми вже говорили про те, що не хочеться втрачати харківське коріння, бо “Металіст 1925” – це харківський клуб і багато людей хотіли б повернутися додому й продовжувати розвивати харківський футбол саме в Харкові, а не в Києві чи ще десь. Тому хочеться побажати всім повернутися до себе додому, щоб все було добре та спокійно, щоб всі відчували себе в безпеці. “Металіст 1925” також дуже хоче повернутися до Харкова, якби це вдалося, це було б великою радістю, продовжувати займатися футболом саме в рідному місті.
Джерело www.metalist1925.com