Новачок “Металіста 1925”, який сьогодні святкує день народження, дав перше інтерв’ю в якості гравця нашого клубу. Ярослав Проценко розповів Даші Лелюк про перехід до “Металіста 1925”, свої футбольні мрії та заняття йогою:
– Ярославе, вітаємо з підписанням контракту з “Металістом 1925”! Які емоції від переходу до клубу УПЛ?
– Дякую за привітання. Дуже радий стати частиною цього клубу. Емоції дуже приємні. Відразу відчуваю себе реально професіоналом, гравцем Прем’єр-Ліги.
– Чи комфортно себе почуваєш в команді? Чи допомагають інші футболісти тобі адаптуватися?
– Думаю, що в будь-якій команді потрібен час на адаптацію. Усі пацани привітні, веселі. З усіма цікаво, весело, приємно спілкуватися. Проблем немає.
– Ти в цьому сезоні грав проти “Металіста 1925” в Кубку України, можливо, тоді тебе запримітили? Чи як з’явився у тебе варіант перейти до харківської команди?
– Чесно кажучи, я дізнався про те, що є такий варіант уже коли ми закінчили першу частину сезону. Уже коли їхав у відпустку, то мені зателефонували й сказали, що є розмова, є такий варіант.
– Довго ти вагався, приймаючи рішення?
– Як тільки почув, що це “Металіст 1925”, що це Прем’єр-ліга, то відразу всім сказав, що хочу саме сюди.
– Що взагалі знаєш про “Металіст 1925”? Можливо, склав якесь враження про команду з кубкового матчу?
– Одразу було зрозуміло, що команда цікава та амбітна. Є багато молодих футболістів з хорошою школою, хорошою якістю гри. Є досвідчені футболісти, які ведуть за собою команду, показують приклад. За рахунок цього молоді футболісти можуть розвиватися. У тому числі через ці моменти в мене було велике бажання приєднатися до клубу.
– Можеш поміркувати про те, які ігрові характеристики є вашими сильними сторонами?
– Відверто кажучи, протягом першої частини сезону я навіть сам відкрив щось для себе. Наприклад щодо гри ногами. Спілкувалися з тренером про швидкість, хоча раніше такого не було. Але протягом останніх шести місяців саме цей компонент почав виділятися.
– А в чому треба додавати?
– Я знаю, розумію, що в технічному плані ще є проблеми, бо довгий час у моїй кар’єрі взагалі не було тренера воротарів, саме в дитячих школах. У цьому сенсі є деякі проблеми. Але, я думаю, що протягом короткого часу це зміниться.
– Ти став призером студентського чемпіонату світу. Чи є мрії, амбіції щодо інших українських збірних?
– Звісно, що є бажання грати в збірній. Ще коли в дитинстві ставиш собі цілі та завдання, то, зараз розумію, що треба більш конкретні слова казати. Дуже сильно хочу повторити, а то й перевершити свої попередні досягнення вже з національною збірною.
– Над чим тобі потрібно працювати, щоб там опинитися?
– Я думаю, що не можна виділяти щось одне й футболіст у будь-якому випадку повинен, як свої сильні сторони використовувати, так і підтягувати ті компоненти, які є слабшими. Тому все це разом має розвивати тебе.
– Розкажи вболівальникам, як ти любиш проводити свій вільний час? Можна тебе віднести до любителів книг, фільмів чи щось інше?
– Якщо є достатньо вільного часу, то вдома займаюсь йогою. Читаю книжки та дивлюсь серіали.
– Йога це дуже цікаво. Уперше я почула від футболіста, що він займається йогою. Можеш детальніше розповісти, як ти до цього прийшов?
– Це спонтанно вийшло. Я тоді працював у “Лівому березі” з Віталієм Ревою, я знав, що він займається йогою, мені було цікаво це. Спілкуючись з ним, вирішив спробувати і затягнуло. Уже третій рік займаюсь йогою.
– Що дає йога для людини?
– Те, що мені цікаво, те, що я відчуваю. З одного боку, це якісь енергетичні моменти, є дуже глибокі, кожна людина по-своєму буде їх сприймати. А якщо простіше, з точки зору фізичних якостей, то це фізична підготовка, це гнучкість, відновлення.
– Я так вважаю, що його це більше не про фізику?
– Так, це про ментальність. Ти сидиш, умовно, годину займаєшся, дихаєш спокійно, концентруєшся саме на моменті. У різних некомфортних позах, але ти повинен розуміти, що в цей момент ти маєш бути розслабленим.
Джерело www.metalist1925.com