Новобранець харківського “Металіста” Петро Луців поспілкувався з клубним медіадепартаментом.
— Петро, вітаємо у нашому клубі! Як у тебе виник такий варіант продовження кар’єри?
— Дякую. Цією справою займався більше наш агент. “Металіст” був зацікавлений у нашому з братом підписанні, а ми були не проти спробувати себе у новій команді.
— На літніх зборах ти забив у наші ворота м’яч. Чи міг ти тоді очікувати, що дуже скоро вже гратимеш за “Металіст”, а не проти нього?
— Коли забиваєш гол у ворота суперника, то думаєш виключно про команду, за яку граєш. Але в цілому це сталося дуже неочікувано та швидко. Мені й раніше хотілося грати за “Металіст”, але не думав, що саме зараз сюди потраплю.
— Ви з братом Василем завжди переходите до нових колективів разом. Чи погодився би ти перейти до команди без нього?
— Ми з братом доповнюємо один одного не тільки за межами поля, а й на ньому. У нас дуже хороша зіграність та порозуміння між собою, і це не дивно, адже граємо пліч-о-пліч не один рік. Не знаю, чи погодився би, напевно, що ні, але бувають різні ситуації. У житті потрібно бути готовим до різних моментів.
— З кимось ще з гравців жовто-синіх ти перетинався раніше?
— Так, був знайомий з Саньою Маткобожиком, ми разом були у “Минаї”. З багатьма перетинались на футбольних полях як суперники.
— У матчі проти “Ниви” ти вийшов на поле ліворуч в атаці. На якій позиції тренерський штаб бачить тебе у першу чергу?
— У команді я маю бути готовий грати на різних позиціях, тому що універсальний футболіст — це завжди плюс для команди. Бувають різні моменти під час сезону: травми, перебір карток. Я завжди готовий зіграти на будь-якій позиції, бо головне — принести користь команді.
— Загалом, як тобі так швидко вдалося знайти взаємодію з партнерами?
— Тут більше грала роль моїх партнерів. Я з перших днів у команді відзначив хороший рівень підготовки та високу майстерність гравців. Щодо гри скажу, що мені лише залишалось підлаштовуватись під команду. Ми всі разом, як одне ціле, повірили один в одного, і, як підсумок, здобули хороший результат!
— Твоїм партнером по флангу у дебютному матчі був 15-річний вихованець Академії футболу “Металіст” — Кирило Дігтярь. Як тобі гралося з нашим юним талантом?
— Щодо Кирила скажу, що з ним ми зіграли досить непогано на фланзі. Мені було легко грати з ним, адже ми раніше грали на позиціях один одного. Колись я грав лівого захисника, а він лівого півзахисника. У нас із ним у цьому плані було хороше порозуміння.
— Що до та після матчу тобі сказав головний тренер Андрій Аніщенко?
— Тренер перед грою сказав нам всім, що ми приїхали сюди тільки перемагати і у нас іншого варіанту бути не може. Місце, на якому ми знаходилися перед цією грою, нікого не влаштовувало і ми прагнули змінити ситуацію у турнірній таблиці! Після гри він сказав, що це лише початок, кожен із нас має розуміти, що якщо ми так будемо грати і разом досягати результату, то з нами буде дуже важко грати кожному супернику.
— Андрій Анатолійович у роздягальні після гри сказав, що тепер ви всією командою можете поїсти у McDonald’s. Покуштували бургерів із картоплею фрі?
— Так! Було дуже смачно!
— Петро, сьогодні відзначається День Харкова і День державного Прапора України. Що би ти хотів побажати всім українцям, харків’янам та вболівальникам нашого клубу?
— Бажаю всім миру, який обов’язоково настане після перемоги України. Бажаю нашим уболівальникам підтримувати нас і завжди піклуватися про своїх рідних і близьких. Сподіваюся, “Металіст” дуже скоро зможе зіграти на рідному стадіоні з рідними фанатами на трибунах.
Медіадепартамент ФК “Металіст”
Джерело Офіційний сайт