Капітан “Металіста 1925” Іван Калюжний прокоментував для УПЛ ТБ емоційний матч, в якому команда на виїзді здолала “Карпати” – 2:1:
— Вітаю з перемогою! Вона була такою довгоочікуваною для “Металіста 1925”. Ти сьогодні був у самому епіцентрі усіх подій. Що викликало такі емоції? Чи так скучив за клубним футболом?
— Дякую за привітання. Арбітру потрібно врегульовувати ці емоції. У першому таймі їхній гравець із номером 21 бігав за мною і штовхав мене в спину, а в другому — плюнув у мене. Це ніхто не помічав, але все бачив, що робимо ми. Вважаю, що арбітри мають бути компетентними в таких моментах, бо цей гравець провокує всю гру. Проте нехай це буде на їхній розсуд.
— Що тсталося в епізоді з Сичем? Бачила, що пізніше ви обіймались, отже конфлікт вичерпано?
— Він зробив фол, я впав. Він вдарив мене під коліно, мені було боляче, я лежав, а ще й отримав жовту картку. Я не розумію чому, адже навіть до арбітра не звертався. Але за останні матчі арбітри реагують на будь-яку мою дію саме так. Я, як капітан, ніколи не спілкуюся в грубій формі. Якщо ж когось образив — прошу вибачення. Але не можу зрозуміти, чому в кожній грі отримую незрозумілі картки.
— В останні хвилини був епізод із можливим призначенням пенальті. Ти був впевнений, що його не буде, чи все ж були сумніви?
— Ні, я був впевнений, що пенальті не буде. М’яч потрапив мені в живіт. Але в цьому епізоді арбітр одразу призначив пенальті. Він сказав, що моя рука була піднята догори, але насправді вона була біля тіла. Такі ситуації трапляються. Дякую, що арбітр пішов переглянути VAR. Я відразу пояснив, що спочатку м’яч влучив у живіт, а потім у лікоть — так і вийшло.
— І з огляду на сьогоднішню гру, чи вважаєш ти перемогу “Металіста 1925” заслуженою?
— Вважаю, що так. Цю перемогу ми присвячуємо Андрію Вікторовичу Полуніну. Царство йому небесне. Ми будемо дуже сумувати.
Джерело www.metalist1925.com