Нападник “Металіста 1925 Б” Данило Костиря про першу перемогу команди, свою результативність та особливий гол:
– Вашій команді, яка фактично все ще є юнацькою, але виступає у Другій лізі вдалося здобути дебютну перемогу в професіональному футболі. Які враження від матчу та емоції після нього?
– Дякую за запитання! Ця перемога — особлива сторінка в історії нашої команди. Враження від матчу неймовірні! Кожен гравець викладався на повну, борючись за кожен м’яч і кожну можливість. Це була справжня команда з великим серцем і пристрастю до гри. Щодо емоцій, то вони зашкалюють. Відчуття, коли ми здобули цю дебютну перемогу, були просто невимовними. Ми всі розуміємо, що це лише початок шляху, але цей крок вперед підтвердив нашу віру в себе і нашу здатність досягати нових вершин. Зараз ми відчуваємо гордість за кожен пройдений крок і величезне бажання рухатися далі, змагатися, розвиватися і ставати кращими.
– Зважаючи, що в попередніх матчах ви не перемагали, а “Ворсклу-2” здолали, чи можна сказати, що сьогоднішній суперник був найслабшим?
– Я б не став применшувати заслуги жодної з команд, з якими ми зустрічалися на полі. Кожен суперник має свою силу, тактику та підхід до гри, і “Ворскла-2” не є винятком. Сьогоднішня перемога — це результат нашої наполегливої роботи, підготовки та віри в свої сили. Варто розуміти, що в футболі немає слабких суперників, є лише моменти, коли одна команда краще реалізує свої можливості, ніж інша. Ми дуже раді, що змогли продемонструвати свої найкращі якості саме сьогодні, але знаємо, що попереду ще багато випробувань і нових викликів.
– У минулому сезоні ти грав і на флангах, і з глибини, зараз дієш на вістрі. Центрфорвардом грати найзручніше?
– Кожна позиція на полі має свої особливості та виклики, і для мене важливо вміти адаптуватися до будь-якої ролі, яку визначає тренер. Граючи на флангах чи з глибини, я отримав безцінний досвід, який допомагає мені краще розуміти гру і створювати моменти для команди. Грати на вістрі атаки, безумовно, цікаво та відповідально. Тут потрібно не лише вміти завершувати атаки, але й бути готовим до фізичної боротьби, рухатися без м’яча, читати гру суперника. Це приносить свої виклики, але також величезне задоволення, коли ти можеш допомогти команді здобути результат. Тому я радий виконувати будь-яку роль, яка сприятиме успіху нашої команди.
– Ти взяв безпосередню участь в усіх голах команди, як оцінюєш саме свій виступ у цій грі?
– Завжди приємно бути корисним для команди і брати участь у голах, але футбол — це командний вид спорту. Мій виступ — це результат зусиль усієї команди: партнерів, які створюють моменти, тренерів, які дають настанови. Щодо своєї гри, то я, звісно, радий, що вдалося зробити внесок у результат, але завжди є куди рости. Можливо, в деяких моментах варто було зіграти простіше або прийняти інше рішення. Однак найголовніше, що ми здобули перемогу, і я завжди намагаюся вчитися на кожній грі, щоб ставати кращим і допомагати команді ще більше.
– Момент з забитим голом особливий для тебе?
– Цей гол був для мене особливим, і я присвятив гол своєму батькові, який, на жаль, вже не з нами. В той момент, коли м’яч опинився в сітці воріт, мене переповнили емоції. Я відчув радість і водночас сум, бо дуже хотілося, щоб він був поруч і міг розділити цей момент зі мною. Після голу я подумки звернувся до нього, уявивши, що він бачить і підтримує мене звідти, де він є зараз. Це був дуже особистий момент, який ще раз нагадав мені, наскільки важливо віддавати всього себе на полі й пам’ятати тих, хто вірив у тебе з самого початку. (Батько Данила Костирі – Артем Костиря, надзвичайник з Харківщини, який загинув влітку, коли виконував свої професійні обов’язки, прибувши на місце ракетного удару, а ворог здійснив повторний ракетний удар, – прим. авт.)
Джерело www.metalist1925.com