Старший тренер юнацької команди “Металіста 1925” Сергій Карпенко прокоментував гру своєї команди в матчі проти “Вереса”:
– Як завжди припускаємося одних і тих самих помилок. Немає стабільності. Знову воротарська помилка, захисники, півзахисники помиляються, у центрі поля, де ми не можемо собі такого дозволяти, але вони таке роблять. Найгірше, що не реалізуємо те, що створюємо. Б’ємося-б’ємося, але хлопці все рівно роблять такі помилки. Припускаємося дитячих помилок. Вони не розуміють, що потрібно зіграти надійно в цьому моменті, а вони хочуть зберегти м’яч, де не потрібно цього робити.
Були в нас і хороші моменти. Програвали, забивали, скорочували відставання швидко. За рахунку 3:2 у нас були можливості, щоб зрівняти рахунок чи навіть зламати хід поєдинку. Але знову ці помилки. Поки що так. Не хочу скаржитися, але в нас немає резерву. Сьогодні знову зіштовхнулися з тим, що Засовіцький зламав ногу, Сабалаєв запалення ахіллу. І так щодня. Можливо, потрібно перетерпіти, а потім налагодиться.
– Здалося, що намагалися грати з трьома центральними захисниками?
– Бувало. Ми їм казали, що якщо буде можливість, так перебудовуватися. У нас випали Засовіцький та Сабалаєв. Не було нікого, хто міг зіграти зліва в обороні, хотіли спробувати 3-4-3 зіграти, щоб витягнути суперника. Моментами десь це було, але частіше – ні. Більше Костиря сідав на позицію лівого захисника. За рахунок цього ми робили три нападники, щоб їх зв’язати в середині, щоб той же Костиря підіймався вище. Інколи це проходило. У першому таймі були моменти, багато ми так підіймалися. Моментами те, що ми планували, воно було. Хотіли зіграти в три, але частіше перебудовувалися на чотири захисники. Тому що на тренуваннях ми цього не робили. Це було моє спонтанне рішення. Бо зранку прокинулися й нам сказали, що цієї позиції немає, довелося Костирі вперше грати. Тому хлопці не розуміли, як треба діяти. Це треба було б, хоча б, тижневий цикли пропрацювати, щоб таку гру побудувати. На словах, на макеті воно нічого не дає. Вони не розуміли як три захисники мають тримати нападників. Перестраховувалися хлопці, відпускали Костирю та Гончарова, боялися грати один в один. Не знали, як це робити. До них ніяких питань щодо цього немає по цій перебудові, бо це було вимушено й несподівано.
Джерело www.metalist1925.com