Едмар повернувся до “Металіста 1925”

Едмар повертається до “Металіста 1925”. Легендарний футболіст знову працюватиме в структурі клубу, він допомагатиме тренувати юнацьку команду клубу. Але на цьому робота ексгравця нашого клубу не обмежуватиметься. 

Як ми раніше повідомляли “Металіст 1925” та бразильська школа Клейтона Шав’єра підписали угоду про співпрацю. Оскільки Едмар є компаньойном Клейтона, то він також сприятиме цій співпраці.

– Едмаре, як пройшла дорога до України?

– Важкувато, звісно. Переліт. Кордон перетинали вже на авто, все було нормально, пропустили, все гаразд. З Польщі, з Варшави до Києва я уже їхав на авто.

– Як вам умови для підготовки в Щасливому?

– Щасливе зустрічало дощем. Гарне поле, є всі умови для футболістів. Звісно, хотів би, щоб обставини навколо були трошки іншими. Але поля в гарному стані, поруч готель, умови дуже гарні.

– Для вболівальників буде несподіванкою побачити вас у розташуванні “Металіста 1925”, як ви знову опинилися в команді?

– Я завжди хотів якось допомагати Україні в цій ситуації. Україна для мене все дала, тут відбулася моя кар’єра. Тому вважаю, що в цей час я маю підтримати український футбол. Знаю, вірю, що все буде добре і тому приїхав.

– Співпраця між школою Клейтона Шав’єра, яку ви також представляєте та “Металістом 1925” уже триває деякий час. Можна сказати, що ваше повернення є складовою цієї співпраці?

– Так, ми розмовляли з керівництвом, знайшли спільну мову. У нас є проєкт, який ми хочемо реалізувати. Дай Боже, щоб він був довготривалим, щоб була реальна взаємодія між Бразилією та Україною. Щоб навіть звідси ми могли взяти українців, які можуть поїхати до Південної Америки та проявити себе і те ж саме навпаки. Сподіваюсь, що з цим все буде гаразд. Будемо намагатися інтегрувати бразильців. І навпаки, якщо буде можливість, хтось з юнацької команди з українців може поїхати до Бразилії, щоб проявити себе. І те ж саме навпаки, хтось з бразильців може приїхати до України.

– До України їхали з хвилюванням? Чи пройшло воно, коли вже доїхали?

– Хвилювання є завжди. Коли з’явилися розмови про те, щоб я приїхав сюди, я думав, поговорив зі своєю родиною. Було трошки страшно. Але, як я казав, я вірю, що перемога за нами, за Україною і вірю, що футбол в Україні має жити. Вірю, що все з цим буде гаразд. Тому я тут. Звісно, трошки страшнувато, але не потрібно боятися.

Джерело www.metalist1925.com